Світанок на морі можна зустріти по–різному…
Знявши фотосесію «Вона йде!» біля Воронцовсікої колонади і ще парочку фотосетів після нього, ми дотелемпали до Ланжерону. Там ми побачили чудову картину — люди сиділи, закутавшись в ковдри (прохолодно було тоді, вересень на дворі!) і дивилися на море в очікуванні світанку. Є така традиція в Одесі — зустрічати світанки! 🙂
Відійшовши на краєчок набережної, щоб в кадр потрапили вогні одеського морського порту, ми почали зйомку. Одна хвилина і фотосет готовий (на сайті багато таких однохвилинних фотосетів, і, якщо ви уважно прочитаєте текстові описи, то ви їх знайдете).
Звичайно ж, глядачі у нас були. Вони крадькома поглядали на мене. Але після фотосесії біля Воронцовської колонади і на Потьомкінських сходах я вже не соромилася, тому що знала, що одесити до подібного епатажу відносяться толерантно і акуратно.
Було вітряно, волого і прохолодно, але я цього не помітила. Адреналін від такого “публічного” 🙂 виступу зігрівав мене.
Обожнюю Одесу!
Мені в ній комфортно навіть голою!
Leave a Reply