Дуже ніжне. Зелене.

Скільки разів можна закохатися в одну і ту саму жінку?

Причому повністю, втратити голову, втріскатися і т.п.

Я думаю, багато разів! Ірен — саме така жінка! Я постійно в неї закохуюся. І вона мені кружляє і кружляє голову! І це не симптом чогось крім кохання. І пристрасті. І трохи справжнього любовного божевілля!

Коли вона відкривається переді мною, я втрачаю дар мови. І добре, що їй подобається фотографуватися! І я її фотографую. Відкриту. Оголену. Голу. Спокусливу. Ніжну. Знову і знову фотографую.

Причому, найцікавіше сам процес. Правда, після нього виходить ще і незвичайний творчий продукт. Це так чудово, що я постійно про це думаю.

Цього разу вона взяла з собою це ніжне прозоре… вбрання. Сукню. Накидку. Воно таке ніжне, що навіть вплинуло на поведінку Ірен. Вона вела себе теж… ніжно. Зазвичай вона агресивніше.

Кожного разу, коли я знову бачу її чудове тіло, у мене з’являється якийсь особливий внутрішній захват. І я намагаюся донести це почуття в свої кадри.

Милуйтеся, що ще сказати?

Дякую за коменти (див. під фотосетом)!

• Муза: Ірен Адлер
• Продюсер, ідея, режисер, локація, фото, обробка фото: Пабло Інкогніто