Ранок з літаками

Цього дня, рано вранці ми зняли не тільки сюжет з літаками, але ще й з десяток фотосюжетів в жанрі «Ню», «Гламур» та «Пінап» зі старовинними автомобілями…

Для цього ми “рвонули” в Київ на щорічну виставку ретромобілів «Ретрозліт OldCar», що проходила восени 2020 року в Музеї авіації під відкритим небом, що біля аеропорту «Жуляни».

Так як в перший день ми приїхали на виставку до обіду і там було дуже багато відвідувачів, нам вдалося зняти тільки “пінапні” фото — див. фотосет «Пінап в Жулянах 2020».

А ось рано вранці наступного дня Пабло вже знімав “нюшка” зі мною і з ретромобілями в різних образах — у вбранні та без нього 😉 . Ось один з вже опублікованих на сайті — фотосет «В теплих променях & Chevrolet Monte Carlo». Власникам цього унікального автомобіля з усього світу фотосет вже сподобався (Пабло відразу ж після публікації на сайті розмістив посилання на цей фотосет в тематичних групах в соцмережах).

Отже, ранній ранок. Київ. Як я вже говорила, спочатку ми відзняли багато фотосетів з автомобілями, але о 8 ранку почали приходити перші учасники ретрозльоту і їх друзі. Ми швиденько перемістилися в віддалену частину музею, майже безлюдну, на одну з алей з літаками часів СРСР.

Свіжо і тепло. Повітря чисте й прозоре. Промінчики сонця, що сходять, лягають на оголене тіло блискучим золотом. Пабло дуже любить світ вранці. Він допомагає намалювати чарівну картинку. Особливо зачаровано виходять ню-фотографії в контражурі, вони наче в срібній імлі.

Моя задача була простою — пройти “легкою ходою” алеєю повз літаки. Взагалі, проходка — це “мій коник”. Пабло каже, що так як ходжу я, ніхто не ходить — граціозно, повільно і на 12–ти сантиметрових шпильках, з почуттям власної гідності і привабливості ? . І я йому, звичайно, вірю!

Допомагав в фотозйомці товариш Пабло — професійний спортивний фотограф, для якого зловити вдалий кадр зі мною взагалі не проблема, він “ловить на льоту” художніх гімнасток, танцюристів і вершників, а вони переміщаються вже куди швидше за мене!

Пабло в цей час знімав відеобекстейдж, і, зрозуміло, керував усією зйомкою!. Я впевнена, що трохи пізніше ви його теж побачите.

Крім ласкавого сонця мені допомагав і легкий вітерець. Він вдало розвивав мою сітчасту накидку. Сітка начебто прикривала фігуру, але і не заважала розглянути всі переваги мого оголеного тіла. Так що у мене вийшов романтичний стриптиз, якщо, звичайно, сітку взагалі можна вважати за одяг 🙂 .

Ми, звичайно ж, за 10 хвилин фотозйомки таки встигли засвітитися. Нас побачив перехожий працівник музею, але він зробив вигляд, що нічого не відбувається і зайнявся своїми професійними обов’язками. Хоча краєчком ока я бачила, що крадькома він поглядав в мою сторону 🙂 .

Сподіваюся, йому видовище сподобалося…

Ірен Адлер