Очікування в малинових емоціях

У цей день (19 вересня 2021 року, неділя), прокинувшись вранці і побачивши яскраве сонечко, я подумала, а чому б не “махнути” до моря, закрити, так би мовити, пляжний сезон. Ми, жителі півдня, можемо собі дозволити позасмагати в вересні, а в особливо теплу осінь, то і в жовтні…

Пабло начебто почув мої думки, і, зайшовши в кімнату, сказав: “Збирайся, ми їдемо засмагати!”. Через годину ми вже їхали трасою, але не в Южне, як зазвичай в останні пару років, а трохи ближче, до Очакова. І, як з’ясувалося пізніше, зовсім не прогадали 🙂 .

Нас зустрів пустельний пляж і тепле море. Ми під’їхали майже до самого нудистському пляжу і спустилися до води. Людей не було і ми розташувалися недалеко від так званого “міського” пляжу. Ну, що сказати, чудово відпочили! Позасмагали, я навіть купалася. Зняли багато нових фото і відео. Я була русалкою з блакитним хвостом, бігала за зграєю чайок, позувала для каталожної зйомки колекційних хусток на морську тематику. Коли–небудь у Пабло «дійдуть руки» і до цих робіт, він відсортує, підготує і опублікує їх на своєму авторському сайті! І я впевнена, що це станеться, потрібно тільки набратися терпіння і зачекати…

Ще вранці, коли їхали до моря, ми запримітили це симпатичне перехрестя з зупинкою і вирішили, що на зворотному шляху ми обов’язково знімемо фотосюжет на заході сонця. Приїхавши на місце, ми виявили, що прямо на зупинці (де за правилами дорожнього руху не можна стояти приватному транспорту) стоїть автомобіль. Пасажири напевно когось чекали. А ми чекали, коли вони поїдуть. І ось нарешті вони нас оставили наодинці з зупинкою! І перехрестя теж в нашому розпорядженні! Я вбралася в підготовлене заздалегідь вбрання і увійшла в кадр…

Ідея сюжету проста: жінка чекає на автобус, їй нудно і за законами жанру вона вирішила побродити трохи, і потім “побешкетувати”, адже поруч з нею фотограф, який бажає зняти цю красу на фото і на відео. Але пустувати потрібно з розумом! Ми ж не хочемо, щоб водій в проїжджаючому повз авто, побачивши на узбіччі голу дівчину, відволікся і влаштував ДТП. Довелися чекати зручного моменту, коли на трасі не буде ні душі. Але поки повз пролітали автомобілі, я від нудьги або заради розваги влаштовувала легкі швидкі засвітки в той момент, коли водії не могли мене бачити.

І ось траса порожня! На фотосесію у мене 1–2 хвилини, не більше. Я скинула свою похідну і зручну сіру накидку, яка неодноразово мене рятувала — зігрівала, коли я замерзала і ховала, коли поруч з’являлися перехожі. Залишившись в одному лише ажурному малиновому жилеті з довгою бахромою (обожнюю цей колір, в портфоліо Пабло Інкогніто є кілька “малинових” сюжетів, тисни на тег “малиновий”), я продефілювала до фотографа і ми відзняли цей фотосет. Відеобекстейдж теж вийшов дуже цікавий!

Ось які “малинові” емоції я переживала під час цього короткого фотопріключенія:

• збентеження, коли проїжджали автомобілі;
• азарт і підйом, коли чула звук затвору фотоапарата;
• інтерес, коли уявляла собі результат цієї фотосесії;
• безмірне задоволення, коли розуміла, що мій Пабло захоплюється мною!

Ірен Адлер

P.S. Пишіть коментарі, дуже вдячний вам за це!

• Муза, костюмер: Ірен Адлер
• Продюсер, ідея, режисер, локація, фото, відео, відеомонтаж, обробка фото: Пабло Інкогніто