Майже край землі…

Такий неймовірний краєвид для фотосесії у жанрі Ню можна знайти лише випадково! Саме цей край землі ми й знайшли у нашій фотоподорожі на початку літа 2020 року.

5 червня… Вже досить тепло, +23°С.
Саме час починати сезон фотополювання на голих панянок 🙂

Насправді, у нас сезон фотосесій цілий рік:

• У теплу пору року ми любимо фотографуватися на свіжому повітрі та в людних місцях: на вулицях, у парках, на пляжах, у транспорті, у пустелі, у степах.
• Коли стає дуже прохолодно, перебираємося в приміщення: в кафе, зали, майстерні, магазини, офіси, і вже геть рідко, фотостудії…

Цього дня я з Пабло та його музою Лілу (з чоловіком 🙂 ) вирішили поїхати в Залізний порт на гейзер «Гарячий ключ». Ця подорож перетворилася на дебют для Лілу. Спочатку вона трохи соромилася, але потім її вже було не зупинити 🙂

Цього дня ми не тільки добре відпочили: купалися з цілющому джерелі, гуляли неймовірними незайманими природними місцями, милуючись нереальними краєвидами, а й зняли багато різнопланових фотосетів.

Ось те, що було знято в цю подорож і вже опубліковано на сайті (за участю Лілу):

• Наша шкільна вчителька після білого вина 😉
• Наша шкільна вчителька на трубі сидить одна 😉

Так ось! Накупавшись у теплій, вірніше гарячій, воді джерела і добряче втомившись, ми вирішили пройтись. Навколо безмежний степ. Край землі зливається з небом бірюзовим серпанком, розмиваючи горизонт, за яким, десь там, далеко, Чорне море… Ми побачили висохлі озера з різноманітною рослинністю. З собою була в’язана шаль персикового кольору і бежеві туфлі — ідеальне вбрання для будь–якої локації 🙂 .

Дув дуже, дуже сильний вітер! Він практично збивав мене з ніг. Плутав волосся. Але, завдяки йому, важка в’язана шаль розвивалася, як легка прозора органза, створюючи легкий і повітряний образ інопланетянки в образі земної жінки.

Я просто гуляла пісочними прогалинами, де не ступала нога людини і найголовнішим моїм завданням було не полетіти слідом за вітром, ну і щоб каблуки не застрягли, адже під пісочною скоринкою був в’язкий бруд.

Коли, знявши це фотосюжет, ми поверталися, то побачили дивного вигляду старий трактор, і він, як кинутий усіма залізний монстр, іржавів під палючим сонцем і зливами.

Але він був такий прекрасний, що ми, звичайно ж, теж зняли з ним дуже кумедний сюжет. Згодом він теж з’явиться на сайті, коли прийде його черга.

Ірен Адлер