Це був цілий “військовий” фотодень. Щоб зняти ню–фотосесію зі зброєю, ми вирушили до Олешківських пісків (українська пустеля в центрі степу).
Виїхали ми рано–вранці. Поки їхали, зупинялися у цікавих місцях:
- йодове озеро;
- 3–х метровий металевий Бамблбі;
- пустельна траса з красивою розміткою;
- густий сосновий ліс.
І, звичайно, ми фотографувалися у всіх цих місцях! Якщо людей було небагато, знімали «Ню», у багатолюдних локаціях нас врятували зйомки у стилях «Гламур» та «Пінап» з легкими засвітами (як можна без них, жанр зобов’язує 🙂 ).
У мандрівці нас супроводжував справжній військовий інструктор. Мій гарячий шанувальник, як кажуть, “справжній полковник” 🙂 ! Він же був ініціатором цієї фотоподорожі до української пустелі:
- підготував зброю (звичайно ж, на всі “стволи” є дозволи, інакше і бути не може);
- захопив як аксесуари інше обмундирування (окуляри, навушники, навчальні гранати, ножі);
- запропонував справжню військову локацію (на іншому від нас кінці пустелі йшли навчання, ми цього не бачили і не чули, тому повірили на слово);
- сам тягнув величезну і непідйомну сумку з усім добром, поки ми пробиралися через ліс;
- по дорозі розповідав (інструктор же, професійна деформація 🙂 ) про принципи військового маскування на пересіченій місцевості (мені іноді було моторошно, коли я уявляла, що під
- звичайним корчом може сховатися інший військовий у маскувальному обмундируванні).
Незважаючи на ранок, було дуже жарко (липень-серпень у наших краях — найспекотніша пора). Коли ми пробиралися через ліс, я йшла зовсім гола, поєднала корисне з приємним — засмагала і фотографувалася — у пухнастих очеретах, у високій ковилі, біля білих берізок, з квіточками, з листочками — з усім, чим багатий ліс.
Наша трійця: два великих чоловіки — фотограф, обвішаний сумками з фотообладнанням і військовий інструктор з величезним баулом і абсолютно оголена лісова німфа з букетиком квітів, виглядали дуже зухвало і це б збентежило будь–кого, якщо б ми з ним зустрілися по дорозі, але ми нікого не зустріли…
Вже добряче втомившись, ми нарешті дісталися місця. Вийшовши з хащі, ми побачили п’ятиметровий насип, за яким і була наша пустеля.
Моїми аксесуарами для цього фотосету були справжні тактичні окуляри, тренувальний автомат та куртка для маскування. Я повинна сказати, що тканина, з якої була пошита ця куртка, була дуже цікавою. Вона відбивала сонце — мені було в ній не спекотно, вона просвічувалася (накинувши капюшон на очі, я бачила чітко все навколо) і взагалі в ній було дуже комфортно.
Завдяки ось таким вилазкам отримуєш не тільки яскраві враження, займаєшся фотофітнесом (що я маю на увазі, ви можете почитати в моїй статті, тисни на посилання), але й дізнаєшся щось нове, наприклад, як замаскуватися в лісі.
P.S. Якщо вас зачепила тема «Пустеля», клацніть на посилання і дивіться ще більше фотосетів та відеобекстейджів у цій “спекотній” локації, де так спекотно, що хочеться прогулятися голяка, що я й зробила 🙂 .
Залишити відповідь