Гра хвилюючих ліній

То був мій перший досвід позування художникам. Я більше 20 років позую оголеною для ню–фотографа Пабло Інкогніто. А ось перед художниками, роздяглася, на жаль, вперше…

Вісім учасників художнього гурту “Дрінк енд Дроу” зібралися в середу ввечері, щоб написати оголену натуру. Я була така натхненна майбутньою подією, що почала готуватися з самого ранку.

Просто прийти і роздягнутися, як, мабуть, зазвичай роблять натурниці, для мене було мало. Мені захотілося створити шоу і взяти участь у ньому 😉 . І стати його примою!

Разом із Пабло ми заздалегідь підібрали кілька образів. І неважливо, що кожен скетч триватиме лише 10 хвилин і за цей короткий час митці не встигнуть промалювати деталі. Для нас головне — створити у них настрій, розкачати їх на емоції, а це ми, як правило, вміємо!

Окрім образів, створених завдяки аксесуарам, ми підготували подіум та студійне світло. Пабло знає, що світло як для фотографії, так і для малювання відіграє важливу роль. Картинка, яку бачитимуть художники, має бути бездоганною!

На цей творчий вечір було заплановано п’ять десятихвилинних скетчів та один сорокахвилинний. Зазвичай натурниця просто змінює позу для нового скетчу. Я ж змінювала не лише позу, а й образи.

Ось мої образи:

Елегантна дама

Образ перший.

Білий капелюх з великими полями, білі босоніжки на шпильці та довга нитка перлинного намиста. Таймер — час пішов … Я прийняла зручну, як мені тоді здавалося, позу. Стою… Три хвилини трунової тиші… І тут один із художників, щоб якось розрядити обстановку, каже: “Ірен, я не знаю, чи вам холодно (адже на вулиці грудень!), але ми тут уже всі спітніли!” Я сприйняла його слова як комплімент. Я змогла своїм виглядом збентежити дорослих людей, які, хоч і нечасто, але точно не вперше бачать і малюють оголену натуру.

Морська красуня

Образ другий.

Витончений сітчастий парео, накинутий на ноги та золотисті туфлі на високих підборах. Мене попросили сісти. Я сіла на подіум. Світло софітів засліпило мене, я заплющила очі. Потім, переглядаючи фотографії на моніторі Пабло, я зрозуміла, що моя поза була більше фотографічна, ніж художня. Але, мабуть, для художників будь–яка поза ідеальна, головне, щоб тіло «заграло» вигинами.

Руки вгору

Образ третій.

На мені лише чорні туфлі. Я стою спиною. Як потім виявилося, це найефектніший ракурс для малюнка. Так як у мене не було аксесуарів у руках, я вирішила взаємодіяти зі стіною — підняла руки вгору і сперлася на стіну. “З цієї пози можна було не лише малювати, а й ліпити чи висікати скульптуру” — таким був другий комплімент у мій бік!

Чикаго, Мулен Руж

Образ четвертий.

Жіночий і трохи брутальний образ. Чорні туфлі та боа. Теж зі спини. Дуже художникам сподобалася моя спина… Або попа 🙂 А що? Я не проти! Я знаю, що у мене розкішний вигляд ззаду. Чесно кажучи, четверті 10 хвилин почали для мене здаватися вічністю і я трохи втомилася… Тому наступний скетч одноголосно вирішили зробити сидячи.

П’яточки та тапочки

Образ п’ятий.

Я сіла, сподіваючись трохи відпочити. І знову поза зі спини. На фото «в очі кидаються» мої п’ятки та тапочки, що лежать поруч на підлозі. Вони додали реалістичності і трохи «домашньості» всьому, що відбувається. По скетчах було видно, що поза відмінна я і вийшла дуже вдало у всіх. Всі задоволені! Я теж трохи відпочила і навіть подрімала (жартую 🙂 )

Голий ковбой

Образ п’ятий.

У хід пішов другий з принесених нами капелюхів — ковбойський. Він викликав фурор не менше білого у першому скетчі. Металевий пояс із величезних мідних кілець та туфлі на платформі доповнювали образ, який вийшов зухвалим, а поза нахабною. Настав час знову бентежити художників… В принципі, так і було задумано. Інакше ж життя пройде нудно, чи не так 🙂

Роза Титаніка

Образ шостий.

Це був останній скетч, який за планом мав тривати аж 40 хвилин. Щоб мені було легше позувати, вирішили покласти мене на диван. Для цього його відразу перетягли з іншої частини майстерні. Диван задрапірували тканиною. Я лягла, як героїня “Титаніка” в епізоді, коли Джек малював Розу абсолютно оголеною з величезним діамантом “Серце океану” у неї на шиї. У мене теж було на шиї намисто із серцем 🙂

Усі трохи розслабилися. Я лежала та відпочивала. Художники спокійно малювали, нікуди не поспішаючи. Але 40 хвилин пролетіли дуже швидко.

Що мене ще здивувало? Те, як всі учасники суворо дотримуються таймінгу. Якщо на скетч заплановано 10 хвилин, то він триватиме саме 10 хвилин і не хвилиною більше. Я вперше побачила таких дисциплінованих творчих особистостей 🙂 Поважаю!

Ми закінчили. Дякую всім!

Найкращий подарунок для натурниці

Фінал.

Потім за традицією їхньої компанії всі художники виклали свої роботи на підлогу, щоб відобразити результати своєї тригодинної праці. А я, скориставшись правом вибору картини, що сподобалися, взяла собі на згадку кілька начерків.

Окрім гонорару (виявляється, натурницям платять, хоча я готова була позувати просто так, за ідею), отримати 8 малюнків себе коханої — виявилося на той момент найщедрішою платою для мене!

Ірен Адлер

P.S. Мій другий досвід позування художникам дивіться у фотосеті «Чотири картини за мотивами Модільяні» (натисніть на посилання, дивіться фото, читайте опис як це було…)

Дякую за коменти!

• Муза, костюмер: Ірен Адлер
• Продюсер, ідея, режисер, локація, фото, відео, відеомонтаж, обробка фото: Пабло Інкогніто